Європейський підхід

– Пане Василю, розкажіть, як за 13 років змінився свинокомплекс?

– У 2007 році занедбану племінну ферму у селі Каракурт відреставрували, а вже у лютому 2008-го завезли племінне поголів’я з 200 свинок та 8 кнурів фірми «Nucleus» з Франції.  Після завершення реконструкції племінного заводу почали будівництво нового відгодівельного свинокомплексу, який ввели в експлуатацію в серпні 2011 року. Комплекс розрахований на 1250 свиноматок з плановим річним виробництвом 24 тис. відгодованих свиней.

В результаті генетичних покращень, годівлі та організації робіт без проведення реконструкції ми збільшили кількість поголів’я для реалізації до 30 тис. на рік. Зараз, в умовах наявних викликів, досягаємо запланованих результатів на рівні 30-31 тис. відгодованих свиней на рік.

– Чому Ви зупинились саме на французькій генетиці?

– Ми працюємо в Бессарабії – це на одній паралелі з південними районами Франції. Тому свині французької генетики легко адаптуються й гарно відтворюються у наших умовах. Ми починали працювати з «Nucleus», але за декілька років обрали для себе генетику компанії «Géné+», яка згодом трансформувалася в «Axiom Group».

Свинки прекрасно переносять спеку, що в умовах кліматичних змін є позитивним фактором. Колеги з Центру та Сходу України кажуть, що наші свині себе почувають краще, ніж інші породи. Також перевагою французької генетики є антистресовий ген, завдяки чому  наші свинки дуже спокійні. Туші після забою гарно утримують вологу – на цей показник переробники, зазвичай, звертають увагу. Та й за смаковими якостями вони найкращі. Свині відповідають вимогам сучасності: мало сала, більше м’яса.

– Наскільки часто міняєте кнурів та свиноматок?

– Кнурів, як чистопорідних на племінному заводі, так і  м’ясних на свинокомплексі міняємо кожні два роки. А часткову заміну чистопорідних свинок  на племзаводі раз на чотири роки.  Щорічна вибраковка свиноматок в межах 40-45% на обох фермах.

З метою генетичного поліпшення поголів’я використовуємо систему оцінки племінної цінності BLUP. Користуючись методом порівняння, ми відсортовуємо тварин за їх генетичними якостями. Перша група – це свині з високими відтворювальними якостями, друга – з кращими відгодівельними властивостями, а третя – з м’ясними.

Крім того, враховуємо якісні показники: площу м’язового вічка, вміст м’яса, жиру, кісток у туші, хімічний склад м’яса й сала. Важливі фізико-хімічні властивості – колір м’яса, утримання ним вологи, кількість і якість сала (температура плавлення, йодне число).

– Як побудована система вентиляції, щоб створити максимально комфортні умови для свиней?

– В кожному цеху різні вимоги. Супоросна свиноматка лежить 20 годин на станку опоросу, тому для неї більш комфортна підпідлогова вентиляція, яка дає змогу тварині увесь час дихати свіжим повітрям й охолоджуватись ним. А в цеху дорощування працює поперекова вентиляція. Там багато секцій, і в кожній, залежно від віку, має бути своя температура: у перший тиждень вона має становити 28 градусів, а на кожний наступний тиждень температура понижується на 2-3 градуси.

– Наскільки українська система вентиляції відрізняється від французької?

– У французів вентиляція від’ємного типу з обов’язковою фільтрацією повітря. Вони ставлять фільтри не на виході, як ми, а на вході. До того ж вони будують свої ферми, особливо нуклеусні, повністю закритими.

Ми дуже ретельно дотримуємось нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. На постійній основі додаємо ферментуючі бактерії у гноївку у підлоговому просторі, додаємо ще деякі види бактерій у місця зберігання гною. А щоб нейтралізувати найбільш шкідливий та пахучий меркаптан, який викидається вентиляцією, застосовуємо декілька моделей фільтрації. Зокрема, один з них передбачає залучення води, краплинки якої зв’язують пил й зменшують неприємний запах.

– Які профілактичні заходи від захворювань застосовуєте?

– Комплексу вже 13 років й він потихеньку «обростає» хворобами, загалом технологічного характеру: інколи у свинок болять животики, у деяких виявляються запалення. На щастя, з більш серйозними проблемами справ не маємо.

Проблеми з кишківником у тварин зазвичай трапляються навесні, коли по тих чи інших причинах зерно втрачає свою якість. Якщо дощовий сезон, у зерні спостерігається більше плісняви. Зміна води й навіть банальна фальсифікація соєвого чи соняшникового шроту може призвести до коліту. А ось переїдання скоріш призведе до набрякової хвороби.

Свині чутливіше реагують на зміни, аніж діти. Тому потрібно вчасно виявити проблему й усунути її. Зокрема, наші свинки п’ють воду з артезіанської свердловини, яку пробурили на території комплексу й збудували під неї станцію водопідготовки.

Двічі на рік робимо моніторинг на хвороби, дослідження  на чутливість антибіотиків, які намагаємось використовувати по мінімуму. Проводимо обов’язкові профілактичні щеплення згідно загальних ветеринарних вимог з метою запобігання розвитку тих чи інших хвороб. Зокрема, вакцинуємо проти бешихи й парвовірусної інфекції , колібактеріозу, класичної чуми свиней, цирковірусної інфекції тощо.

Якщо ж потрібно ухвалювати рішення щодо лікування, обов’язково проводимо дослідження: біохімію крові, чутливість на ті чи інші препарати. Зокрема, загальне зниження білка свідчить про проблеми із засвоюванням або поживністю раціону. А зміни у крові свиноматок специфічних елементів кажуть про хронічний або гострий чи підгострий перебіг хвороби або патологію у печінці. Також дивимось на рівень вітамінів.

– Наразі у різних регіонах України фіксуються спалахи АЧС свиней. Як в «Агропрайм Холдингу» запобігають поширенню інфекції?

– Основний переносник АЧС – це людина. Тому ми маємо нівелювати свідомі або несвідомі дії співробітників. Дезінфекція, витримка, ізоляція, профілактичні бесіди – це обов’язкові компоненти щоденної роботи. Плюс – дотримання усіх норм контролю.

Наше господарство знаходиться в 4,5 км від села. Його огороджено по периметру двометровим бетонним парканом для запобігання потрапляння на свиноферму диких і синантропних тварин. Крім того, ми віддалені від основних доріг та зон із концентрованим свинарством. На підприємство можна потрапити тільки через декілька ліній дизбар’єрів.

Ми постійно проводимо дезінфекцію секцій внутрішніх приміщень комплексу, коли вони звільняються при використанні системи «вільно – зайнято». Свиноматок при переміщеннях також миємо з використанням деззасобів (дезінфекційний душ) та проводимо через ванни з дезрозчином.

Персонал, який обслуговує тварин на карантині, ми не залучаємо до інших робіт.

Але основна захисна міра – це вахтовий метод роботи. Це дуже дієвий спосіб, адже два тижні продезенфікована людина, яка не має контакту із зовнішніми чинниками, знаходиться на території свинокомплексу й не покидає його.

Для працівників організовано триразове безкоштовне харчування – їм категорично заборонено приносити з дому продукти харчування. Також за умовами трудового договору всі працівники комплексів зобов’язуються не утримувати у присадибних господарствах свиней.

Особливу увагу приділяємо якості та зберіганню кормів.

– Як складаєте раціони, ураховуючи те, що у холдингу дуже розвинений рослинницький напрямок?

– Раціон наших свинок на 90% складається з кукурудзи, пшениці, ячменю, вирощених ТОВ «Агропрайм Холдинг». Річна потреба комплексу у зерні становить 10 тис. тонн. Також закуповуємо білкові шроти – соняшникові та соєві. Крім того, додаємо преміксну групу, яку ми закуповуємо у вітчизняних виробників.

Маємо власний комбікормовий завод потужністю 40 тонн кормосумішей за зміну та лабораторію для оцінки якості кормів.. Це дає нам впевненість, що свині харчуватимуться виключно якісними сумішами. Для кожного періоду розвитку наших тварин використовуємо різні рецепти за вмістом білка та амінокислот.

Автоматизована система подачі кормів допомагає нам  витримувати режим годування. До того ж кормові станції, на відміну від вільного доступу до годівниць, не тільки допомагають економити до 40% корму, а організовувати індивідуальне харчування. Адже станція зчитує дані з чіпа свиноматки й годівничка подає суміш згідно із заданою програмою й розрахованим раціоном.

 – Цього року доводилось чути, що свинарство перестає бути прибутковим.

– Дуже важливо, яке місце відводять свинарству у бізнесі. Якщо тваринницький напрямок існує тільки для утилізації зерновідходів, він не буде ефективним. Якщо ж вибудована вертикаль «поле-ферма-переробка-реалізація», то свинарство даватиме прибуток.

Звісно, дається взнаки циклічність цінових коливань продукції свинарства із піковими позначками раз на три-чотири роки. Це ринок, тому потрібно бути готовим до всього і не робити різких рухів.

Інколи втриматись на плаву й не вирізати поголів’я – це вже позитивний результат. Адже ти знаєш, що наступного року ти компенсуєш свої втрати й вийдеш у прибуток. Загалом свинарство – це галузь, яка потребує терпіння.

У періоди низької рентабельності ми не можемо впливати на ціни, натомість можемо підвищити продуктивність, знизити витрати й звести збитки до нуля або до мінімуму. Наприклад- додати на опоросі пів поросяти, а краще одне. Ми маємо 1250 свиноматок, при кількісті опоросів 2,2 на рік отримаємо додатково 2700 голів поросят за ціною 500 грн/гол. Відповідно маємо додаткову копійку за рахунок покращення підготовки свиноматки до осеменіння, вдалого осіменіння та проведення опоросу.

Якщо ж відлучати порося не з вагою у 7,5 кг, а у 8 кг – це ще додаткові кошти. Так само дає певну економію додатковий кілограм або два в кінці дорощування, що в свою чергу дасть можливість скоротити термін відгодівлі на 5-8 днів. Відповідно можна заощадити 400-500 тон комбікорму за рік. І це також великі гроші. Тому такі заходи і  допомагають пережити важкий рік. До того ж бажано максимально використовувати побічні продукти навколишніх підприємств – сироватку з сирзаводів, відходи з хлібзаводів, млинів. Якщо поруч пивзавод або спиртове виробництво – це дозволяє суттєво зменшити витрати. Додає економії самостійне приготування кормів та використання ензимів.

Зараз в Україні фіксується все більше випадків АЧС свиней. Через це за 2-3 місяці вартість свинини злетить, тому що її бракуватиме, якщо не активізуються імпортери з-за кордону. Тому потрібно постійно рахувати витрати, навіть коли є гарні прибутки. І ще більш прискіпливо рахувати витрати, коли немає вигідної ціни.

– Які плани у компанії щодо подальшого покращення комплексу?

– Головне, щоб закінчилася війна й повернулися люди. Бо саме люди є основною компонентою успіху. Наразі у нас бракує 40-50% співробітників. Звісно, ми намагаємось залучати талановиту молодь з сусідніх сіл, які розуміють й хочуть працювати. А ось 80% студентів зараз чомусь орієнтовані не на роботу за фахом й їх не приваблює навіть висока зарплатня.

– На Вашу думку, чи готові українські свинарі конкурувати з європейськими, коли наша країна стане членом ЄС?

– Ми вже працюємо за європейськими технологіями, європейськими практиками і цілком готові до вимог, які висувають у ЄС до тваринників. Наш комплекс знаходиться у 7 км від Румунії і в 3-х км від Молдови й заробітки у нас не надто відрізняються від закордонних. До того ж робота на фермі стала більш привабливою, ніж 20 років тому: усі процеси автоматизовані, і це дає можливість більше працювати головою, аніж руками.