Ключова ланка

— Пане Тарасе, географія підрозділів вашої Агрогрупи надзвичайно широка,  відповідно, маєте різні умови вирощування сільгоспкультур. Які особливості виробництва має холдинг у кожній зоні? 

— Справді, географія виробництва у нас дуже широка — з Півночі на Південь від Новгород-Сіверського району Чернігівської області до Болградського району Одеської, до кордону з Молдовою. Це 1300 км. На відміну від інших господарств ми не маємо міжсезонного відпочинку: коли в «Агрікор-холдингу», що на Чернігівщині, на початку грудня закінчують збирати кукурудзу і проводять основний обробіток ґрунту, то в «Агропрайм холдингу» на Одещині вже починають підживлювати озимі. Улітку, коли в «Агрікорі» закінчують роботи з догляду за кукурудзою, то в «Агропраймі» починають збирати озимі.

Відповідно, у кожній ґрунтово-кліматичній зоні маємо свою сівозміну. На Півдні переважає озима сівозміна — тут 80% площ під озимим ріпаком і пшеницею, решта — соняшник. На Півночі також вирощуємо озимину, зокрема ріпак і пшеницю, але озимі культури на Півдні й Півночі — це різні фітосанітарні проблеми та різний догляд за посівами.

— Які фітосанітарні проблеми останнім часом постають особливо гостро в кожній зоні, і як ви їх розв’язуєте? 

— Щодо Півдня, то, як відомо, останнім часом південна частина Одеської області потерпає від посухи, відповідно, два роки поспіль аграрії не мають змоги ефективно застосовувати системи захисту, живлення, що спричинило зростання популяції шкідників у регіоні, зокрема капустяної молі на ріпаку. Відтак цього року ми зосередилися на захисті ріпаку від цього шкідника в період бутонізації — перед початком цвітіння. Будемо працювати інсектицидом Белт компанії «Байєр» — поки що закупили препарату на 10% площі, щоб швидко внести, як тільки шкідник з’явиться, потім будемо реагувати з огляду на ситуацію в полі.

У центральній і північній зонах проблеми приблизно однакові, але загалом наша система захисту працює чітко. Захист соняшнику й кукурудзи будуємо на ґрунтовій системі захисту, тобто обов’язково вносимо ґрунтові гербіциди — страхові тільки за потреби. Наприклад, там, де кукурудзу сіємо по кукурудзі, страхових гербіцидів зовсім не застосовуємо, але якщо кукурудзу розміщуємо після соняшнику, то використовуємо потужніші, дорожчі продукти, які повністю можуть контролювати падалицю соняшнику — Примекстра Голд компанії «Сингента» або Стеллар компанії «Басф».

На соняшнику також страхові гербіциди використовуємо за потреби. Окрім того, завдяки технологічним операціям нам вдалося зменшити кількість фунгіцидних обробок. Так, ми ухвалили стратегічне рішення сіяти соняшник в оптимальні строки, орієнтуючись тільки на температуру ґрунту — це дає нам змогу уникнути першої фунгіцидної обробки. Адже аграрії часто припускаються помилки — сіють соняшник рано в холодний ґрунт. Відповідно, він довше сходить, насінню більше шкодять ґрунтові шкідники, сходам — хвороби. Тому в такому разі система захисту на ранніх етапах має бути інтенсивнішою. У нас таких проблем нема — ми отримуємо дружні рівномірні швидкі сходи, фактично через тиждень після сівби, які менше піддаються впливу хвороб. Фунгіцид вносимо тільки у фазу зірочки, який саме — залежить від погодних умов. Нині популярні фунгіциди стробілуринової групи, але їх застосування обмежене температурним режимом — не вище за 25 градусів. Тому за сприятливих умов застосовуємо стробілурини, в іншому випадку — азоли. Окрім того, додаємо в бакову суміш інсектициди — намагаємося відпрацювати до цвітіння, щоб не нашкодити бджолам.

До речі, зменшення норм висіву кукурудзи та соняшнику, яке ми практикуємо останні два роки, також сприяє покращенню фітосанітарного стану посівів без втрати врожайності.

На Півночі, як і на Півдні, сіємо ріпак і соняшник, але, на відміну від Півдня, де основна загроза — шкідники, тут посівам дошкуляють хвороби. Нині для ріпаку розробляємо доволі потужну систему захисту. Усі знають, що ріпаку найбільше шкодить склеротиніоз, але в нас на Півночі до цієї хвороби додався ще й альтернаріоз. Відповідно, цього року ми також змінили тактику: якщо раніше користувалися простішими препаратами захисту, то тепер бачимо, що цього не достатньо, тому будемо проти альтернаріозу використовувати в одному господарстві фунгіцид Альтерно («Басф»), в іншому — Пропульс («Байєр»).

Загалом цього року захист соняшнику та ріпаку на нашому житомирському підприємстві ми повністю побудували на основі продуктів «Байєр», на чернігівському підприємстві зробили мікс із препаратів «Байєр», «Басф» і «Кортева». Подивимося, як вони спрацюють. Звісно, порахуємо економічну складову, зокрема й з огляду на можливу збережену врожайність, і ухвалюватимемо рішення щодо подальшого застосування цієї системи.

У нашому господарстві в Харківській області ще два роки тому вирощували тільки пшеницю та соняшник. Тепер вводимо в сівозміну кукурудзу — як профілактичний метод боротьби із вовчком соняшниковим. Адже сівозміна — найкращий спосіб боротьби із цим паразитом, а введення в неї кукурудзи робить її ще ефективнішою. Кукурудза є культурою-пасткою для насіння вовчка: своїми кореневими виділеннями вона провокує проростання насіння вовчка, однак далі його проростки гинуть, бо кукурудза не є для вовчка рослиною-господарем. Окрім того, кукурудза є добрим попередником для соняшнику, а пшениця — для кукурудзи. З падалицею соняшнику в посівах пшениці ми ефективно боремося, тому в посівах кукурудзи цієї проблеми вже немає. Таким чином, ми повністю хочемо проконтролювати поширення вовчка на полях і бачимо, що це дає позитивний результат.

Також у цій зоні бачимо посилене поширення іржі на соняшнику. Відповідно, для захисту посівів акцентували на оригінальному продукті — фунгіциді Фокс («Байєр»). Інші хвороби поки що не мають значного поширення.

— Ви наголошуєте, що для подолання складнішої проблеми, зокрема хвороб, застосовуєте потужнішу систему захисту, оригінальні продукти. За яким принципом обираєте препарати? 

— Принцип такий: на Півночі та в Центрі в основному ми використовуємо оригінальні продукти, зокрема фунгіциди, бо там погодні умови дають змогу отримати вищий урожай, відповідно, й захист має бути потужнішим, який дає змогу зберегти потенціал урожайності культур. На Півдні та Сході, тобто в зонах ризикованого землеробства, перевагу віддаємо пост-патентним продуктам. Бо там рівень урожайності порівняно невисокий, тому таким чином зменшуємо економічне навантаження на гектар, щоб планова врожайність була максимально економічно виправданою.

— Щодо вовчку соняшникового. Побутує думка, що найефективнішими способами боротьби з цим паразитом є використання стійких гібридів і системи клеарфілд. Ви ж робите ставку на кукурудзу. Чи цього не замало? 

— Раніше ми в боротьбі з вовчком запроваджували технологію клеарфілд і, відповідно, клеарфілд-гібриди соняшнику. Але побачили, що сівозміна пшениця — соняшник негативно впливає на врожайність обох культур, тому вирішили додати кукурудзу і використовувати ґрунтові гербіциди на соняшнику, щоб уникнути післядії гербіциду на пшеницю. Тому два роки в Харківській області сіємо класичний соняшник, стійкий до раси G, G+, який має більший потенціал урожайності проти клеарфілду — чи експрес-гібридами, додали в сівозміну кукурудзу, і минулого року в нас проблем із вовчком не було. Ми обстежили поля й побачили, що тільки в деяких місцях проскакував вовчок, а на полях, куди соняшник потрапив на третій рік після кукурудзи, його взагалі не було. Тому стійкий до вовчку гібрид і наявність у сівозміні кукурудзи спрацювали.

— На вашу думку, чи взагалі важлива сівозміна в боротьбі проти хвороб? Яка роль стійкості до хвороб самого гібрида? 

— Сівозміна — це основний агрозахід, за допомогою якого ми намагаємося зменшити поширення хвороб у посівах. Ясна річ, що добираємо тільки стійкі гібриди, які попередньо випробовуємо на базі одного-двох підприємств. Оскільки сівозміна є основою здоров’я будь-якого поля, будь-якої культури, ми розробили стратегію сівозмін на п’ять років, щоб максимально ефективно контролювати шкідників, хвороби й бур’яни. У першу чергу хвороби. Наприклад, раніше на Півночі ми в основному вирощували пшеницю й ріпак, але почали спостерігати, що на ріпаку поширення хвороб стало критичним, відповідно, нині ввели в сівозміну кукурудзу. Тепер зменшуємо посіви ріпаку, натомість будемо три роки на одному місці вирощувати кукурудзу, далі соняшник і пшеницю. Таким чином, буде й органіка нагромаджуватися, бо кукурудза найбільше після себе лишає пожнивних решток. Пшеницю ж будемо сіяти частково, де це потрібно технологічно — для потреб тваринництва.

— Але ж кукурудза в монокультурі — також ризик поширення хвороб і шкідників… 

— Здебільшого це стосуватиметься якості підготовки посівного матеріалу. Там, де ми сіємо кукурудзу три роки поспіль, проблем немає. Зокрема завдяки тому, що вносимо після збирання врожаю деструктори стерні, які мають виражену фунгіцидну дію. Адже, як відомо, саме рослинні рештки є джерелами інфекції.

Щодо шкідників, то цього року з компанією FMC ми відпрацювали програму — вони нам безплатно надають феромонні пастки на стеблового метелика, які ми поставимо в центральних і північних господарствах, де є найбільша загроза цього шкідника. У разі перевищення порогу шкодочинності будемо використовувати інсектицид Кораген для боротьби зі стебловим метеликом. Окрім того, пильно стежимо за поширенням діабротики, яка вже підбирається від західних областей до центральних. Ризик є, бо в Центрі й на Півночі кукурудза по кукурудзі в нас вже третій рік, відповідно, у разі появи шкідника будемо оперативно ухвалювати рішення.

— Тобто захист від шкідників ви плануєте не превентивно, а тільки з огляду на поріг шкодочинності? 

— Так. І не тільки щодо шкідників. Ми другий рік як відійшли від планової системи захисту, натомість практикуємо ситуативну, за потреби. Тільки ґрунтові гербіциди закуповуємо на 100% посівів, страхові — всього на 50%, решту видів пестицидів — на 80–90 %. Ми навіть попередили хімічні компанії, що маємо плани закупити певний продукт, але заздалегідь його не купуємо, бо сенсу немає — раптом тієї проблеми не буде. Було й таке, що не довелося застосувати препарат. Тому, якщо нема потреби в препараті, ти його не вносиш, бо ще й не придбав, а якщо треба, то 10–20% докупити — не проблема. Така система дала змогу торік суттєво заощадити кошти на закупівлі пестицидів.

— Чи актуальним для вас є питання зменшення хімічного навантаження на посіви? 

— Ми вивчаємо це питання, ведемо перемовини з Інститутом мікробіології, з компаніями — виробниками біопрепаратів. Розглядаємо різні програми, особливо в системі живлення із застосуванням мікроорганізмів, для підвищення родючості, покращення структури ґрунту, нагромадження макро- та мікроелементів тощо. Про біодеструктор стерні я вже сказав, окрім того, на кукурудзі використовуємо трихограму — хочемо цього року порівняти її дію з Корагеном.

— А як технічно ви визначаєте ступінь ураження посівів? 

— Поки що здебільшого довіряємо своїм агрономам, на допомогу їм використовуємо програму Кропіо. Агрономи постійно проводять скаутинг, спираючись на індекс NDVI, — виїжджають у поле, оглядають на місці проблемні місця, фотографують їх, фіксують у програмі. А далі наш підрозділ допомагає ухвалити рішення щодо подальших дій. Поки що така система працює ефективно.

— З огляду на значні площі посівів, як організовуєте сам процес внесення? Адже все треба зробити швидко… 

— Так, наші підприємства географічно розтягнуті, то щоб підвищити ефективність обробки посівів, цього року плануємо в половині господарств організувати пункти змішування, де можна буде працювати з готовими розчинами або готувати маточні розчини.

— На півдні Одещини обприскувачі вже підготовлені для виходу в поле на боротьбу зі шкідниками, бур’янами та хворобами. Нині озимі інтенсивно відновлюють вегетацію. А загалом на Півдні працювати в полі ми почали ще в кінці лютого — з’явився стебловий прихованохоботник, причому в значній кількості. Хоч зазвичай він пробуджується на початку березня. Тоді зайти в поле обприскувачами не змогли, був ще перезволожений ґрунт, тому залучили авіацію для внесення інсектициду. Агрономи для контролю шкідників застосовують жовті чашки-пастки, які виставляють у полях, відповідно моніторять ситуацію й вчасно нас проінформували, ми змогли оперативно провести захист. Нині ситуація стабільна.

— На вашу думку, що найголовніше в ефективній системі захисту? 

— Треба, щоб агроном був на місці. Це і очі, і руки, і голова, які потрібні для розуміння ситуації на полі. Тоді проблем немає. Якщо щось проґавиш — виправити важко.