Дієвий підхід

Вивчаючи різні системи точного землеробства з живлення та сівби, я переконався в необхідності оперувати фактами, а не міркуваннями. Так і робимо в компанії, запроваджуючи різні технології, що допомагають оптимізувати витрати й підвищувати ефективність виробництва. І хочу зауважити, що за правильного підходу ресурсоощадна технологія передбачає не лише економію коштів, а й підвищення врожайності культур.

Історія одного поля 

Ми вирішили змінити систему вирощування кукурудзи на зерно. На дослідному полі врожайність культури у 2020 році становила 6,9 т/га, а у 2021-му — 11,1 т/га. Змінили гібрид (Adevej на Lipexx), але лишили таке саме ФАО (290). Зменшили норму висіву з 78 до 72 тис. штук, але здійснили додаткове підживлення КАС — 94 кг/га. Також унесли разом із висівом рідкі комплексні добрива 5 : 20 : 5, 25 кг/га. Прибрали з технології живлення амофос восени, але лишили калій хлористий (100 кг/га). Вносили, як і раніше, безводний аміак 150 кг/га. А от замість оранки застосували глибоке розпушування. Поле, розташоване на Чернігівщині, має легкі суглинкові й піщані ґрунти з низьким умістом азоту, фосфору, калію тощо. Забезпеченість гумусом на полі становить від 0,3 до 1,3%. Проте нам вдалося підвищити врожайність завдяки ефективному технологічному підходу, чи то пак, правильному розподіленню ресурсів. Наприклад, ураховуючи те, що в нас легкий за гранулометричним складом ґрунт, розділили внесення азоту на два заходи. І це дало добрий результат.

Для точного виконання робіт створили карту врожайності поля, карту висіву та карту з даними щодо вологоспоживання. Це, до речі, досить практичний показник для будь-якого агронома. Цю інформацію нам надає програма FieldView, і дані корелюють із картами врожайності. Потім у системі агрономи формували скаутські звіти в Cropio, де ми бачили, як змінювалася вологість протягом тижня, на підставі яких доходили певних висновків й ухвалювали потрібні рішення.

Точне виконання 

Для внесення добрив ми застосовуємо розумні розкидачі мінеральних добрив ZGT-S 10001 від Amazone, агрегатуючи їх із трактором John Deere. До речі, в нашій компанії є диспетчерський центр, що керує всією технікою. У всіх операціях, де ми застосовуємо ТМЦ (насіння, добрива та ЗЗР), завдання відправляють із центрального офісу. Тобто ні механізатор, ні агроном ніяк не можуть вплинути на норми внесення. Машинами керує система та працівники в диспетчерській, які створюють завдання. Відтак завдання агронома — тільки проконтролювати правильну технологічність операції в полі. Щодо сівалок, то Kinze 3600 і 3700, якими ми працюємо, переобладнано висівними апаратами Precision Planting й обладнанням під унесення РКД. Одну сівалку ми оснастили додатково обладнанням для внесення КАС 360 Bandit й для внесення бактеріальних препаратів. Міжрядний обробіток культиваторами виконуємо одночасно з унесенням рідких азотних добрив, а в пізніші фази — за допомогою обприскувачів із системою 360 Y-Drop.

Матриця ґрунту (зони продуктивності) 

Оскільки в технології вирощування сільськогосподарських культур агрогрупи «Агрейн» найбільші витрати припадають на придбання мінеральних добрив, ми вирішили перейти на диференційоване внесення. Для вищої ефективності цього процесу створили унікальну програму Calculating Zones Yield (калькулятор зон продуктивності). Її розробили разом із деканом агробіологічного факультету, доктором сільськогосподарських наук і професором НУБіП Оксаною Тонхою. В основу принципу роботи цього калькулятора було покладено агрохімічну характеристику ґрунтів, на яку впливає чимало процесів.

В основу нашого алгоритму зон продуктивності ми взяли такі показники:

• гранулометричний склад ґрунту;
• уміст гумусу;
• уміст глини;
• реакції ґрунту;
• ємності поглинання та складу обмінних катіонів;
• співвідношення калію та магнію;
• уміст кальцію та магнію;
• уміст NPK.

Для планування врожайності потрібно дізнатися показники кожного пункту й визначити ті, на які агроном може впливати, щоб покращити результат.

На одному нашому полі площею 144 га (у Прилуцькому районі Чернігівщини) ми зібрали 10,5 т/га кукурудзи. Спочатку отримали карту врожайності, маючи ці показники, поділили поле на 13 зон за врожайністю. Маючи інформацію щодо опадів і температур, побачили, що маємо ідеальні умови для вирощування будь-яких сільськогосподарських культур. Потім проаналізували карти висіву, вологоспоживання, рельєфу, дані отримали із сівалки. Далі приступили до проведення агрохімічного аналізу ґрунту. У нас є своя машина для відбору проб. Здійснювали їх кожні 20 м (у середньому 50 уколів на одну змішану пробу). Таким чином, на цьому полі зробили 650 уколів. Маршрути будували на основі побудованих попередньо зон. Отримавши результат, візуалізували його — створили карти щодо вмісту калію, фосфору, гумусу та глини.

На продуктивність поля впливають агрохімічні показники ґрунту. Від них залежить утримання й засвоєння основних елементів живлення.

Потенціал продуктивності поля вираховується на основі саме цих показників: гранулометричний склад, уміст гумусу, глина, забезпеченість магнієм, співвідношення калію до магнію, ступінь насичення основами та ємність вбирання. Це та матриця ґрунту, що показує, чи буде ґрунт продуктивним. Відповідно, з тринадцяти ділянок ми розрахували, що тільки половина з них має високу продуктивність понад 14 т/га, а друга половина має продуктивність не більшу за 10 т/га. Якщо ми зможемо отримати 14 т/га врожаю й дамо відповідну кількість добрив, але за своїми агрохімічними показниками ґрунт не зможе втримувати всі ті макро- й мікроелементи, то результату 14 т/га не буде, а отримаємо всього 12 т/га — через обмежену продуктивність половини ділянок поля, відповідно, за внесення добрив на 14 т тільки дарма витратимо ресурси. Сьогодні в агровиробництві найбільше коштів витрачається на добрива, тому кожен кілограм діючої речовини треба внести саме туди, де він потрібен, і саме в тій кількості, що забезпечить потрібний агрономічний і економічний ефекти.

Зберігаємо ресурси 

Торік почали випробувати strip-till. Побачивши його ефективність, вирішили, що нам треба переходити на цю технологію обробітку. Серед її переваг — економія дизельного пального до 30 л/га і найголовніше — вологозбереження. Ми вже знаємо, що кількості вологи нам вистачає для отримання бажаного результату, але її нерівномірне розподілення і швидке випаровування в разі неправильного обробітку призводять до втрат. І третій найголовніший ефект — це зменшення кількості потрібних добрив завдяки стрічковому способу внесення. Згодом ми підрахуємо економічний ефект, але вже можу сказати, що витрати на мінеральні добрива знижуються на 30%: на «класиці» вносили 150 кг/га діамофоски та 250 кг/га карбаміду, а за strip-till — 120 кг/га діамофоски та 200 — карбаміду. Також значно скоротили кількість операцій: раніше виконували оранку, боронування, культивацію, внесення добрив, лущення, а тепер — тільки стрічкове розпушування восени й за потреби навесні.

Торік ми провели виробниче тестування. Восени для нарізання смуг і внесення добрив застосовували PLURIBUS на глибину 20 см, але можна й агрегат Onyx 8F, що працює на глибину до 31 см. Весною повторили прохід по цих смугах дисковим знаряддям PLURIBUS на глибину 5 см, щоб підготувати ділянки до сівби. Цей агрегат, до речі, нам сподобався найбільше. На сьогодні ми маємо тільки анкерні знаряддя Ortmann.

За показниками карт NDVI та вологоспоживання ми побачили, що на 20 липня лідирувала оранка, але 20 серпня, у фазу наливання зерна, на ділянках з оранкою індекс вологоспоживання почав стрімко падати, і відповідно індекс NDVI, а от на strip-till ситуація була контрольованою й такою, на яку розраховували агрономи.

І врешті зібрали врожай. Різниця між strip-till та оранкою становила всього 2 ц. Та для кращого результату потрібно працювати з точним RTK-сигналом. А в нас із цим були проблеми. Втім, результат перевершив наші очікування, тому ми вирішили всі питання із сигналами, закупили обладнання й знову посіяли таким чином. Я вважаю, що strip-till є однією з найефективніших технологій, бо дає змогу отримати вищу врожайність завдяки збереженню вологи й використовувати для цього значно менше ресурсів, ніж за класичного підходу. На мою думку, наші агрономи й аграрії недооцінили цю технологію й не повністю її усвідомили.